ДЛЯ УКРОГОВОРЯЩИХ МИНУСАТОРОВ

**А якщо завтра - москаль ?

12.6.2015
ВОЛОДИМИР ПАВЛІВ, Львів

А от і мій внесок в нашу боротьбу:

В Інтернеті гуляє чимало різних інструкцій на випадок війни – як організувати схрон, як вести партизанську боротьбу, як допомагати пораненим тощо. Ну що ж, важко дивуватися. Про те, що росіяни і сепаратисти-терористи накопичують зброю і людські ресурси, в теленовинах говорять майже щодня. Заяви про блокування Придністров`я Україною роблять війну більш імовірною навіть для скептиків.

Однак, реалісти – до яких належить і автор цих рядків - повинні готувати населення своєї любої Галичини не тільки до воєнних дій, але й до імовірної поразки. (Як відомо – до перемоги готуватися не потрібно, оскільки - «пабєдітєлєй нє судят».)

Так, от – що потрібно знати і вміти вже нині на випадок, якщо завтра на нашу землю прийде «москаль»?

По-перше, не можна втрачати навичок говорити російською. Говоріть дома з рідними і найближчими друзями – нехай ламаною, смішною, але тренуйтеся, робіть це серйозно і відповідально. В якості мовних курсів оглядайте російські телеканали, наскільки б огидною вам не була інформація, яку там подають про нас. Навчіться сприймати її спокійно із незворушним виразом обличчя, щоб жоден м`яз, ні найменша конвульсія на обличчі не зрадила вашого справжнього ставлення до москалів.

По-друге, терміново дізнайтеся, де на цвинтарі у селі, з якого походите ви чи ваші батьки, є могила жертвам Талергофу. Пообривайте на ній хабази, підсипте землі і поруч десь покладіть вінок із пластикових квітів зі співчутливою стрічкою від імені вашої родини. Те саме варто зробити, коло могили «жертв націоналістичного терору 40-х років».

По-третє, дізнайтесь при нагоді, чи у вашій родині не було часом русофілів – пошук відповідної інформації можна замовити у Львівському історичному архіві (недорого). Якщо не було, то роздрукуйте з інтернету чи з книжки фото о. Івана Наумовича, оформіть його в рамку і тримайте десь недалеко від портрету Шевченка, щоб можна було оперативно замінити одне на інше.

По-четверте, слухайте регулярно російську популярну музику чи шансон, запам’ятовуйте мотив і слова, тренуйтесь у наспівуванні чи насвистуванні, щоб коли буде треба у вас це виходило природно і з ентузіазмом.

По-п`яте, купіть (знайдіть чи замовте) у Львові біля пам’ятника Федорову, чи будь-де, де продають старі книжки, якість радянські видання (недорого) Мигаля, Галана про злочини бандерівців і колаборацію уніатів з фашистами. Такі книжки добре поставити поруч з «Кобзарем», а якщо у вас немає домашньої бібліотеки, то покладіть на тумбочку поруч з молитовником.

По-шосте. Познімайте зі стриху подяки та грамоти для бабусь і дідусів за ударний труд в колгоспі чи участь у соціалістичному змаганні, тримайте їх на видному місці. Те саме зробіть з фотографіями, де ви чи ваші родичі парадуєте на першотравневих демонстраціях чи на урочистостях до річниці ВЖСРеволюції.

По-останнє. Не бійтесь в розмовах зі знайомими час від часу несміливо виразити сумнів – а може ці москалі не такі вже й погані. Он раніше пів століття жили під москалем, але якось вижили. Якщо хтось вас брутально за атакує за такі слова – відморозьтесь, типу: та я шо, я нічо, просто люди так кажуть. (хай вам додасть відваги думка про те, що більшість з них в інших товариствах робить так само).

Пам’ятайте: такі прості й невибагливі заходи підготовки можуть врятувати ваш спокій добробут, чесність і гідність, а може й саме життя!

Не дарма ж древні казали: підготований – значить врятований!**