Старая байка про лингвистов
Англичанин сказал: «Англия – страна великих завоевателей, мореплавателей и путешественников, которые разнесли славу её языка по всем уголкам всего мира. Английский язык – язык Шекспира, Диккенса, Байрона – несомненно, лучший язык в мире».
«Ничего подобного», — заявил немец, — «Наш язык – язык науки и физики, медицины и техники. Язык Канта и Гегеля, язык, на котором написано лучшее произведение мировой поэзии – «Фауст» Гёте».
«Вы оба неправы», - вступил в спор итальянец, — «Подумайте, весь мир, всё человечество любит музыку, песни, романсы, оперы! На каком языке звучат лучшие любовные романсы и гениальные оперы? На языке солнечной Италии»!
Русский долго молчал, скромно слушал и, наконец, промолвил: «Конечно, я мог также, как каждый из вас, сказать, что русский язык – язык Пушкина, Толстого, Тургенева, Чехова – превосходит все языки мира. Но я не пойду по вашему пути. Скажите, могли бы вы на своих языках составить небольшой рассказ с завязкой, с последовательным развитием сюжета, чтобы при этом все слова рассказа начинались с одной и той же буквы?»
Это очень озадачило собеседников и все трое заявили: «Нет, на наших языках это невозможно». Тогда русский отвечает: «А вот на нашем языке это вполне возможно, и я сейчас это вам докажу. Назовите любую букву». Немец ответил: «Всё равно. Буква «П», например».
«Прекрасно, вот вам рассказ на эту букву», — ответил русский.
Пётр Петрович Петухов, поручик пятьдесят пятого Подольского пехотного полка, получил по почте письмо, полное приятных пожеланий. «Приезжайте, — писала прелестная Полина Павловна Перепёлкина, — поговорим, помечтаем, потанцуем, погуляем, посетим полузабытый, полузаросший пруд, порыбачим. Приезжайте, Пётр Петрович, поскорее погостить».
Петухову предложение понравилось. Прикинул: приеду. Прихватил полуистёртый полевой плащ, подумал: пригодится.
Поезд прибыл после полудня. Принял Петра Петровича почтеннейший папа Полины Павловны, Павел Пантелеймонович. «Пожалуйста, Пётр Петрович, присаживайтесь поудобнее», — проговорил папаша. Подошёл плешивенький племянник, представился: «Порфирий Платонович Поликарпов. Просим, просим».
Появилась прелестная Полина. Полные плечи прикрывал прозрачный персидский платок. Поговорили, пошутили, пригласили пообедать. Подали пельмени, плов, пикули, печёнку, паштет, пирожки, пирожное, пол-литра померанцевой. Плотно пообедали. Пётр Петрович почувствовал приятное пресыщение.
После приёма пищи, после плотного перекуса Полина Павловна пригласила Петра Петровича прогуляться по парку. Перед парком простирался полузабытый полузаросший пруд. Прокатились под парусами. После плавания по пруду пошли погулять по парку.
«Присядем», — предложила Полина Павловна. Присели. Полина Павловна придвинулась поближе. Посидели, помолчали. Прозвучал первый поцелуй. Пётр Петрович притомился, предложил полежать, подстелил полуистёртый полевой плащ, подумал: пригодился. Полежали, повалялись, повлюблялись. «Пётр Петрович – проказник, прохвост», — привычно проговорила Полина Павловна.
«Поженим, поженим!», — прошептал плешивенький племянник. «Поженим, поженим», — пробасил подошедший папаша. Пётр Петрович побледнел, пошатнулся, потом побежал прочь. Побежав, подумал: «Полина Петровна – прекрасная партия, полноте париться».
Перед Петром Петровичем промелькнула перспектива получить прекрасное поместье. Поспешил послать предложение. Полина Павловна приняла предложение, позже поженились. Приятели приходили поздравлять, приносили подарки. Передавая пакет, приговаривали: «Прекрасная пара».
Собеседники-лингвисты, услышав рассказ, вынуждены были признать, что русский язык – самый лучший и самый богатый язык в мире.
171 комментарий
10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
-Отдайся, Ольга, озолочу! -Отойди, отец Онуфрий, оторву отросток окаянный!
Ослущался отец Онуфрий. Оторвала Ольга отросток окаянный. Отец Онуфрий околел
"Однажды осенью, обходя отдаленные окpестности Онежского озеpа, отец Онyфpий обнаpyжил около омyта оголеннyю отpоковицy Ольгy, озабоченнyю омовением одежд.
- О, Ольга! Отдайся! - обхаживал Ольгy отец.
- Оное оплачивается, - обдyмав, ответствовала Ольга.
- Озолочy, облигациями осыплю! - обещал Ольге отец Онyфpий.
- Отpадно, - ответствовала Ольга.
Отлюбив Ольгy, отец Онyфpий от оплаты Ольге обещанного оклада отказался. Обозленная Ольга огpела отца Онyфpия оглоблей. Отец Онyфpий окочypился".
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велись навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона. Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій Великонімеччини і Австрії, які займають пів Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Регеля. Канта, Вегнера, Гейне. 1 тому безперечно,.німецька мова має світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове,' ви обидва неправі. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Дайте. Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер. Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі. Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут. проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав-у-країи-Соку.
На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте по вашому шляху я непіду. Ви ж по суті нічогоо не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової буки?
Ні, ні. ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, звернувся він до німця.
Хай буде буква "П", сказав той.
Добре. Оповідання буде називатись
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть Павле Петровичу, писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитесь". Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїзджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан. польку. Прийшла пора -попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: Портвейну, Плиски. Пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки підпечеричною підливою, п-ироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю придавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під пророслим плющем платаном.
Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати.
В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу. - Ну. а коли б я назвав іншу букву? - заявив він - Ну. наприклад, букву "С". Я на своїй мові можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на "С", до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового, вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.
САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній.
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій спить.
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Главное - повесть или стихи :)
Удалить комментарий?
Удалить ОтменаУдалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить Отмена10 лет назад
Удалить комментарий?
Удалить ОтменаУдалить комментарий?
Удалить Отмена